Hi. I've been looking for a new job since sometime earlier in September. I had many criteria, but I also have very little free time. And I can't keep up with the rising prices. Well, it can be an additional job or a full-time one. The main thing for me is to combine work and motherhood.
Working at the school brought me neither profit, nor personal development, nor positive emotions. It's just a continuous, difficult struggle. The only thing that keeps me afloat is my dream of writing a resignation letter; I go to work and imagine myself doing it. Then I imagine myself leaving all the school chats. In my mind, I rejoice that there will be no more pedagogical meetings, no more evening or weekend messages with new unexpected instructions. I imagine my morning, which I spend in harmony with myself and my inner world. I understand that I am at the school temporarily right now, that I can stop it at any time. I am in control of my life, and I want a calm job. I used to think that I had a hard time with the boy I work with, but then I felt that I was suffering from the loud noise that is common during school breaks, and even later I felt disdain from some teachers and administrators. I feel like I'm just a tool or a means for the school principal to achieve her goals. So many other things happen at school that I don't understand, and honestly, I don't want to understand them. The 6 hours I spend at school emotionally exhaust me. Well, I realize that working is definitely necessary in our time. But I also began to understand that at work I am selling my time, which is a part of my life. Some people know how to sell their time for a lot of money. I'm looking for something that will bring me not only money but also satisfaction. And you won't believe this! I found it completely by chance in the children's room of my sports club! The guy who worked on weekends suddenly quit. This happened during the period when boys under 22 were allowed to travel abroad. I think he also took advantage of this opportunity for himself. And I immediately agreed to become a part of the great sports company. I had been thinking about it for a long time, wanting it, then hesitating. And now it has COME TRUE!
For now, I'm combining both jobs. But I really want to quit school after receiving the September pedagogical bonus. I believe I deserve it, and the principal might not pay it upon resignation. Do you know what it's like to work on weekends when everyone else is resting and sleeping sweetly in their beds? It's completely comfortable for me: roads free of cars, the smell of fresh morning air, empty parking lots. For me, it's a certain adventure for now. I'm literally running to my new job. I'm interested and calm. Basically, it's also a job with children, and I have a few classes, but few children attend, and they all come at different times. That's what I like about it. Last week there was a little two-year-old girl, Sofiyka. She sat down in my chair and sternly told the boys who were throwing toys: "Boy, what are you doing!" Sofiyka's mother said that her daughter was repeating what her caregiver says at the kindergarten. I really liked the girl because she looked like my chubby doll from childhood.
But generally, I was initially stressed at the new job. All in expectation of something difficult, some challenges, some complications. But no, my working days are passing by evenly. After work, I can still swim in the pool, visit the spa, work out in the gym, and spend time with my son. I feel joy after every such day. It's just constantly strange to me that one can work without constant pressure, devaluation, constant extra instructions, extra duties, and accusations. I am truly ready to resign. I just need to wait for the last bonus and write the letter. I can already imagine the relief I will feel when I don't have to respond to work messages on the weekends. I will finally be a fully-fledged mother who is not exhausted by daily stresses. Quitting for me is not just a job change; it's a life change. I choose calmness and harmony instead of tension and exhaustion. I choose myself. Thank you all for your attention. (Translated with the help of the Gemini translator).
Так ШІ бачить мене на на роботі в школі
А так ШІ бачить мене на новій роботі
Привіт. Десь з вересня я шукала нову роботу. Критеріїв в мене було багато, але й вільного часу маю обмаль. Але за ростом цін я не встигаю. Що ж -це може бути додаткова робота, або повноцінна. Основне, що потрібно мені поєднувати роботу і материнство. Робота в школі мені не принесла ані прибутків, ані особистого розвитку, ані позитивних емоцій. Це якась суцільна важка справа. Єдине, що мене тримає на плаву, то це моя мрія написати заяву на звільнення, я йду на роботу і уявляю як я це роблю. Потім я уявляю як видаляюсь з усіх чатів школи. Я в думках радію, що вже не буде педагогічних нарад, вечірніх і вихідних повідомлень з новими несподіваними вказівками. Я уявляю свій ранок, який я проводжу в гармонії з собою і зі своїм внутрішнім світом. Я розумію, що зараз я знаходжуся в школі тимчасово, що я це можу припинити в будь-який час. Я керую своїм життям і я хочу спокійної роботи.
Раніше я думала, що мені важко з хлопчиком, з яким я працюю, а потім я відчула, що страждаю від голосного шуму, який є звичним на шкільних перервах, а ще пізніше я відчувала зневагу від деяких вчителів і керівників. Я відчуваю себе ппосто інстоументом чи зособом директора школи, щоб досягти її мети. Ще багато всього в школі відбувається, що мені не зрозуміло, і я чесно не хочу цього розуміти. Ті 6 годин, які я проводжу в школі мене емоційно знесилюють. Що ж я розумію, що працювати в наш час однозначно потрібно. Але я також почала розуміти, що на роботі я продаю свій час, який є частиною мого життя. Хтось вміє продати свій час за великі гроші. Я шукаю те, що буде мені приносити не тільки гроші, а й задоволення. І ви не повірите в це! Я знайшла зовсім випадково в дитячій кімнаті свого спортивного клубу! Хлопець, який працював на вихідних раптом звільнився. Це сталося в той період, коли дозволили виїжджати за кордон хлопцям до 22 роки. Думаю, що він також використав таку можливість для себе. А я одразу погодилася стати частиною великої спортивної компанії. Давно думала, хотіла , потім вагалася. А тепер це ЗДІЙСНИЛОСЯ!
Поки що я поєдную обидві роботи. Але дуже хочу звільнитися зі школи після отримання вересневої педагогічної премії. Я вважаю, що заслуговую на неї, а при звільнені директор може не виплатити. Знаєте, як це працювати на вихідних, коли всі відпочивають і сплять солодко в своїх ліжечках? Зовсім це для мене комфортно, вільні від автомобілів дороги, запах свіжого ранкового повітря, вільні парковки. Поки що це для мене певна пригода. Я справді біжу на нову роботу. Мені цікаво і спокійно. В принципі це також робота з дітьми і я маю кілька занять, але дітей мало ходить і усі в різний час. Тому це мені і подобається. Минулого тижня була маленька дворічна дівчинка Софійка. Вона сіла на мій стілець і грізно сказала до хлопців, які кидалися іграшками-"Хлопчику, що ти там витворяєш!". Мама Софійки сказала, що це з дитячого садочку донька повторює за своєю вихователькою. Дівчинка мені дуже сподобалася, бо вона була схожа на мою пухкеньку лялечку з дитинства.
Але взагалі я спочатку була напружена на новій роботі. Все в очікуванні чогось складного, якихось випробувань, якихось ускладнень. Але ні, мої робочі дні рівномірно собі проходять. Після роботи я ще можу плавати в басейні, відвідати спа, займатися в тренажерному залі і проводити час з сином. Я відчуваю радість після кожного такого дня. Просто мені постійно дивно, що можна працювати без постійного тиску, знецінення, постійних додаткових вказівок, додаткових обов'язків і звинувачень. Я справді готова звільнитися. Мені лише треба дочекатися останньої премії та написати заяву. Я вже уявляю, як відчуватиму полегшення, коли мені не доведеться відповідати на робочі повідомлення у вихідні. Я нарешті зможу бути повноцінною мамою, яка не знесилена щоденними стресами. Звільнення для мене — це не просто зміна роботи, це зміна життя. Я обираю спокій і гармонію замість напруги та виснаження. Я обираю себе. Дякую всім за увагу.