Привіт, друзі! Вчора переглядаючи інстаграм натрапив у своїй улюбленій групі про Лебедівку на таку картинку. Вона надихнула мене на нову поезію і ось що з цього вийшло. Все буде Україна!
ПУТАНІК Товстий, незграбний лиходій під назвою "Путанік" затявсь із кригою в воді у шкурному питанні.
Велика цяця – пароплав! Нахабно і наївно підступний план наїзду склав на айсберг "Україна".
Із себе корчив криголам, хоча місив болото. Задумав айсберг пополам бліцкригом розколоти.
Тож почвалав навпереріз. В тверде могутнє тіло з розгону, знявши якорі, чимдуж вперіщив кілем.
Та борт пробивши, зойкнув: "Бля!" І в море чвиркнув жиром. Немов щурі, із корабля, сипнули пасажири.
Овва! Зія на всенький світ пробоїна обширна. В "трубу летять" газ, нафта, свіфт, відділення машинне...
"Путанік" тоне. Капітан на дупі рве волосся. Усе живе і тут, і там реве, голодне й босе.
Накривсь бліцкригом хитрий план. Лежить на дні, в руїнах опальний горе-пароплав. Сіяє Україна.
На сонце зринула з води, зібравши всі осколки, – новий всесвітній поводир, достойний, синьо-жовтий!
Скандує радісна юрба. Сьорбнув "Путанік" лиха... На носі міцно зарубав, на кого він наїхав.
Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦