Привіт, друзі з мого блогу! Це знову я, ваш @phdmed , який завжди намагається розкопати щось корисне для батьків, геймерів і просто тих, хто цікавиться, як сучасний світ впливає на наших дітей. Сьогодні хочу поговорити про одну тему, яка мене lately добряче зачепила – бінгове грайння, тобто коли дитина залипає в ігри на п'ять годин поспіль чи більше. Нещодавно натрапив на свіже дослідження з Гонконгу, і воно мене змусило задуматися: а чи не час нам усім трошки пригальмувати з тими гаджетами? Давайте розберемося разом, бо ви ж знаєте, я люблю ділитися такими штуками, щоб ми всі були в курсі.
Отже, уявіть: дослідники опитали понад 2500 школярів – від початкової школи до старшокласників, хлопців і дівчат приблизно порівну, середній вік десь 12 років. І що виявилося? Близько 32% з них зізналися, що в останній місяць грали в онлайн-ігри без перерви п'ять годин чи більше. Хлопці частіше – 38%, дівчата менше, десь 24%. Ну, ви розумієте, стереотипи про хлопчаків-геймерів частково підтверджуються, але дівчата теж не відстають.
А тепер головне: це не просто "ну, пограли й забули". Дослідження показало, що такі марафони пов'язані з купою проблем. У хлопців, які бінгують, частіше бувають симптоми ігрової залежності, депресія, тривога, стрес і навіть поганий сон. Я от сам пам'ятаю, як у студентські роки міг просидіти ніч за компом – ранок був жахливий, голова боліла, настрій на нулі. А в дітей це ще гірше, бо вони ростуть, вчаться. Дівчата ж, якщо бінгують, то окрім усього цього ще й відчувають сильнішу самотність, меншу впевненість у навчанні і менше соціальної підтримки. Оце мене вразило: дівчата, виявляється, страждають від цього по-іншому, більше в емоційному плані.
Цікаво, що порівняно з тими, хто грає помірно (не бінгуючи), або взагалі не грає, бінгери мають гірші показники практично по всіх фронтах. А от не-геймери – ну, ті, хто зовсім без ігор – у дівчат менше депресії, тривоги, стресу, самотності, і вони впевненіші в школі. У хлопців подібно, але без різниці в депресії чи тривозі. Тобто, ігри самі по собі не зло, але от ці довгі сесії – то вже сигнал тривоги.
Автори дослідження, до речі, з PLOS One, пропонують не ігнорувати таке. Кажуть, що бінгове грайння може бути маркером ризику для психіки, соціалки та школи. І радять: запобігати довгим сесіям, виявляти рано не тільки за загальними годинами, а саме за цими марафонами, і думати про спеціальні програми допомоги, з урахуванням статі – бо хлопці й дівчата реагують по-різному. У Гонконзі, де ігрова залежність – це серйозна тема, особливо серед підлітків, таке актуально, але ж і в нас, в Україні, з нашими онлайн-баталіями, ситуація схожа, правда?
Ей, спільното, а ви що думаєте? Хтось з вас помічав таке в своїх дітях чи племінниках? Чи самі були бінгерами в юності? Пишіть в коментарях, бо я завжди читаю ваші історії – вони роблять цей блог живим. І пам'ятайте, баланс – ключ до всього. Не давайте іграм керувати життям, а то потім шкодуватимете. До наступної зустрічі, тримайтеся!
***
PS: всі ці дані базуються на конкретному дослідженні, тобто це не "тетя Клава розказала..."
Безумовно зануритися у більш ретельне дослідження ви можете в цій статті