Привіт, моя улюблена спільното! Вибачте, що трохи зник — життя закрутило, як завжди: то справи, то сімейні посиденьки, то ще й кота треба до ветеринара везти. Але я повернувся з бомбезною темою, від якої мій мозок просто закипів! Уявіть: ваша ще ненароджена дитина може "підхопити" іноземну мову прямо в животику. Ну як вам таке? Наткнувся на свіженьке дослідження, і воно настільки круте, що я просто мушу поділитися. Тож сідайте зручніше, беріть чайок, і давайте розбиратися, як це працює і що це значить для нас, простих смертних, які люблять відкривати щось нове про наш мозок і можливості малюків.
Уявіть: жінка на дев'ятому місяці вагітності, сидить удома в тиші, кладе навушники на живіт і слухає казку. Не українську чи російську, а, скажімо, німецьку чи іврит. Не раз-два, а по кілька хвилин щодня, тижнями. І от народжується дитина — ще сліпа, ще не вміє плакати як слід, а мозок її вже реагує на ту іноземну мову так само, як на рідну! Дослідження провели канадські нейропсихологи з Університету Монреаля, і опублікували в журналі Communications Biology. Вони взяли шістдесят французьких мам, бо там усе на французькій, але принцип той самий. Кожній дали плеєр з оповіданням на французькій, німецькій (або івриті — бо ці мови звучать зовсім інакше, з іншими звуками) і прочитали їх одна й та сама акторка, щоб голос не плутав. З 35-го тижня вагітності — це коли дитина вже чує все доволі чітко — мами слухали ці записи по 25 разів у середньому. А після пологів, десь через 10-78 годин, коли малюк ще в лікарні, вчені наділи на його голівку такий собі "капелюшок" з датчиками — це штука називається fNIRS, безболісна, як плавальна шапочка з вогниками. Вона вимірює, як кров насичується киснем у мозку, коли активізуються певні зони. І от що вийшло: коли дитині грали рідну французьку, лівий край мозку — той, що відповідає за мову, — загорявся, як ялинка. Те саме з тією іноземною, яку чула в животі. А з зовсім новою, незнайомою — реакція слабенька, і не така чітка, без того лівого ухилу.
Я от думаю: це ж як мозок малюка вже будує "доріжки" для мови ще в утробі! Навіть кілька тижнів по 5-10 хвилин щодня — і вуаля, нейронні мережі перебудовуються. Провідні автори, Андреан Рене та Лора Карон-Дешроше, під керівництвом професорки Енн Галлахер, були в шоці: "Ми не знали, чи спрацює така коротка експозиція, але бачимо — так, це змінює організацію мозкових мереж". Галлахер додає: мозок неймовірно пластичний до народження, але й крихкий. Якщо позитивне оточення формує його, то й негативне — шум, стрес — може нашкодити. Оце так нагадування: вагітність — не просто чекання, а час, коли закладаються основи.
Але ось що мене зачепило по-справжньому: вчені планують стежити за цими малюками далі — через 4 місяці, 8, може, й довше. Чи зникне ефект, чи закріпиться? Бо ж ми знаємо, що діти вчать мови легше, ніж дорослі, але от з самого старту... Уявіть, якби мами в нашій Україні слухали англійську чи польську казки в животі — може, наші діти виростуть білінгвами без зусиль? Я вже другові радив: "Слухай з дружиною щось корисне, не тільки музику". А ви що скажете? Хто з мамочок у спільноті пробував таке? Поділіться в коментах, бо я ж не експерт, просто допитливий дядько, що любить розбирати, як світ влаштований. Ця штука відкриває двері для допомоги дітям з затримками розвитку — уявіть терапію ще в утробі! Але поки що це тільки початок. Читайте, думайте, і давайте разом копати глибше. До наступного разу, друзі — бережіть себе і малечу. Ваш, як завжди, з теплом.
PS: для більш детального занурення в це дослідження пропоную подивитися цю статтю