Привіт, команда моїх допитливих читачів! Знаєте, я тут сиджу з ранковою кавою – ну, тією, що з пачки за 100 гривень, бо дешеві іноді дають осад, – і раптом думаю: а що, якби я зараз витягнув би мікроскоп і подивився, скільки там тих невидимих "гостей"? Бо ось, друзі, свіжа новина з Великобританії мене добряче струсонула. Дослідження, яке щойно вийшло, перевірило 155 зразків напоїв – від гарячого чаю до холодної води з-під крана – і в кожному знайшли мікропластик. У кожному! Ніби це не напої, а лотерея, де приз – синтетичні частинки.
Просто увіть: вчені взяли популярні британські бренди, від соків і газованки до кави та чаю, і відправили все в лабораторію. Метод простий, як двері: відфільтрували, переварили перекисом водню при 60 градусах, а потім роздивилися під спектроскопом. Результат? Фрагменти пластику від 10 до 157 мікрон – це ж дрібніше за пил на полиці! Найчастіше траплявся поліпропілен, той самий, з якого роблять упаковки й одноразові стаканчики. А ще полістирол і поліетилен – знайомі, правда? Ті, що в пляшках і пакетах.
Середній розподіл (виражене у відсотках) типів полімерів MPS у досліджуваних напоях.
Але от що мене зачепило по-справжньому – це цифри по експозиції. Середній дорослий, кажуть, ковтає з напоями 1,65 частинки мікропластику на кілограм ваги щодня. Для жінок трохи більше – 1,7, для чоловіків 1,6. Здається, дрібниця? Але якщо порахувати, то за рік це тисячі частинок, які осідають десь усередині. І це тільки від напоїв! Якщо брати тільки воду, то недооцінюємо в рази. Гарячий чай, до речі, лідер – аж 60 частинок на літр. Холодний – 31, газованка – 17. Чому так? Бо тепло розганяє пластик з упаковки, ніби пар з чайника. А ще цікаво: дорогі чайні пакетики виявилися "щедрішими" на забруднення, ніж дешеві. То може, наступного разу візьму листковий чай, а не ці зручні, але підозрілі?
Друзі, я ж знаю, ви як і я – любите науку не за сухі графіки, а за те, як вона чухає за вухом реальне життя. Мікропластик – це не фантастика, він уже в нас: у воді, їжі, повітрі. Проникає в ланцюг харчування, несе токсини, накопичується. Вчені б'ють на сполох: традиційні очисні станції його не ловлять, то й кружляє в природі, як осіннє листя. А ми? Ми п'ємо, не підозрюючи. Я ось подумав: може, час перейти на скляні пляшки й фільтри? Або бодай не гріти напої в пластику. Що ви скажете? Поділіться в коментах – чи пробували ви щось таке? Чи, може, у вас є свої хаки проти цієї "невидимої пилюки"?
Дякую, що читаєте, команда. Наступного разу розберемо, як це з їжею – бо, здається, справа не тільки в чашці. Тримайтеся, і пийте свідомо!
PS: ознайомтеся із цим дослідженням більш детально тут.