Привіт, друзі з мого блогу! Ви ж знаєте, як я люблю копирсатися в свіжих наукових відкриттях, особливо коли вони стосуються здоров'я серця – теми, яка мене завжди хвилювала, бо в родині були проблеми з цим. Сьогодні хочу розповісти про щось новеньке, що може перевернути уявлення про серцеву недостатність з збереженою фракцією викиду, або HFpEF, як її називають у медичних колах. Я натрапив на свіжу статтю в JACC, яку презентували на конгресі ESC 2025, і вона мене просто вразила. Автор – Мілтон Пекер, відомий кардіолог з Baylor University Medical Center, і він пропонує нову гіпотезу, яка все пояснює через... жир. Не той, що на стегнах, а внутрішній, який ховається навколо органів.
Отже: серцева недостатність з збереженою фракцією викиду – це коли серцевий м'яз стає жорстким, як стара гума, і не може нормально розслабитися, щоб прийняти кров. В результаті – задишка при найменшому зусиллі, набряки в ногах, животі чи легенях. Це не рідкість, хлопці, торкається майже 4 мільйонів американців і 32 мільйонів по всьому світу. Раніше думали, що головний винуватець – ожиріння, але Пекер каже: стоп, не все так просто. Майже всі пацієнти з HFpEF мають надлишок внутрішнього жиру, який обволікає серце та інші органи, і саме він запускає весь цей хаос.
А тепер найцікавіше – гіпотеза адипокінів. Адипокіни – це такі сигнальні молекули, які виділяє жирова тканина, щоб спілкуватися з тілом. У здорової людини вони як добрі друзі: захищають серце і нирки, зменшують стрес, запалення, допомагають тримати баланс солі та рідини. Але коли жиру стає забагато всередині, тканина змінюється, наче в поганому кіно – починає виробляти інші адипокіни, які провокують стрес, запалення і рубцювання в серці. Ось і HFpEF на тобі!
Експерименти показують, що ліки можуть полегшити цю біду не шляхом впливу на серце, а прямо на жир – змінюючи його "профіль" адипокінів. Багато таких препаратів вже схвалені FDA для лікування HFpEF, але їх не так часто прописують. Плюс, ті самі GLP-1 агоністи, як семаглутид чи тірзепатид (ви їх знаєте з новин про схуднення), теж можуть допомогти, впливаючи на виділення цих молекул.
І ось що важливо для нас, звичайних людей: забудьте про ІМТ, бо він більше про кістки і м'язи. Краще міряйте співвідношення талії до зросту. Норма – менше 0,5, тобто талія менша за половину зросту. У більшості з HFpEF цей показник понад 0,5, часто понад 0,6, навіть якщо по ІМТ не ожиріння. Якщо у вас таке – бігом до лікаря перевіряти симптоми! Багато хто списує задишку на "зайву вагу", а насправді це може бути серцева недостатність, яку можна лікувати.
До речі, Пекер не новачок у таких речах – 33 роки тому він запропонував нейрогормональну гіпотезу для серцевої недостатності з зниженою фракцією викиду, і це змінило всю кардіологію. А зараз у JACC: Heart Failure вийшли ще дві статті від нього – про ейкозаноїдні адипокіни в запаленні та про мікроРНК в адипоексосомах при HFpEF. Якщо хтось з вас, моїх читачів, цікавиться глибше, пишіть у коментарях, скидаю лінк, щоб розібратися детальніше в наступному пості.
Загалом, ця гіпотеза – як свіжий подих для розуміння HFpEF, де раніше панував хаос. Вона не тільки пояснює причину, але й вказує на лікування через жир. Тож, друзі, слідкуйте за своєю талією, рухайтеся більше і не ігноруйте сигнали тіла. Якщо стаття сподобалася, лайкніть чи поділіться – люблю, коли наша спільнота росте! До зустрічі в наступному пості.