Вітаю! Ну серйозно, хто ще буде читати наукові статті про гризунів у вільний час? Отже, історія така. Нарвався я на досить свіже дослідження про зелений чай. Так, той самий зелений чай, який ваші бабусі радили пити від усього на світі. Виявляється, це не просто модна примха чи привід для красивої чашки у сторіз, а ще й реальний боєць з ожирінням і навіть діабетом. Давайте розбиратися, бо в кого зараз зайвої ваги нема? Тільки в котів на дієті, чесно.
Суть експерименту така: бразильські вчені з Університету Крузейро до Сул вирішили нагодувати мишей так, як ми любимо – жирненько й солоденько. І як воно ж було: шоколад, печиво з начинкою, згущене молоко, дульсе де лече (це така солодка бомба, якщо хтось не в курсі). Миші, звісно, швидко розтовстіли. Потім їм почали давати зелений чай – не пакетики з супермаркету, а концентрований екстракт, якого вистачило б людині на три чашки на день. Дослідниця Роузмарі Оттон, яка вже років п’ятнадцять з цим чаюванням возиться, каже: забудьте про дешевий чай у паперових пакетиках, шукайте екстракт із гарантією флавоноїдів – саме ці штуки й творять дива.
Результати? Миші схудли – і не на пару грамів, а до 30% від ваги у попередніх експериментах. Крім того, у них покращилась чутливість до інсуліну та здатність засвоювати глюкозу. Коротше, організм краще розбирався з цукром – те, що треба, якщо не хочете діабет другої групи. Ще цікавий момент: зазвичай м’язи в ожирілих мишей стають слабкими, але зелений чай зберіг м’язову масу в нормі. Вчені навіть глянули на гени, відповідальні за обробку глюкози: Insr, Irs1, Glut4 – і всі вони працювали активніше. Навіть фермент лактатдегідрогеназа повернувся "у стрій". Якось так: чай, а м’язи, як у спортсмена. Тільки зацініть, які круті результати були отримані (дивіться малюнок нижче).
Лікування зеленим чаєм мишей, яких годували HFD, яких утримували в термонейтральному стані, призвело до незначних змін у морфології литкових м'язів. (A) Репрезентативні фотомікрофотографії литкових м'язів груп Cont, HFD та HFD + GT, забарвлених гематоксиліном та еозином. (B) Площа поперечного перерізу (CSA) волокон литкових м'язів кожної експериментальної групи. В) вага литкового м'яза (г). Г) вміст тригліцеридів (мг/мл) і (Е) холестерину (мг/мг білка). Результати представлені як середнє значення ± СЕМ п'яти тварин у групі. Статистичний аналіз проводився з використанням одностороннього тесту ANOVA з тестом Tukey post hoc, з рівнем значущості, встановленим на рівні p < 0,05. Надрядкові літери вказують: a = статистично значуща різниця в порівнянні з контрольною групою, b = в порівнянні з групою HFD.
До речі, експеримент був при кімнатній температурі 28°C, а не звичних 22°C. Навіщо? Бо при холоді миші витрачають більше енергії просто щоб зігрітися, і це може псувати наукову картину. А так – чистий вплив чаю, без зайвих факторів. Ще один нюанс: чай діє тільки на огрядних, худі миші від нього не змінюються. А якщо у миші немає адипонектину (це такий гормон із жирових клітин), ефект зникає. Висновок – цей гормон реально важливий.
Звісно, все це поки що на мишах. Люди складніші, і не факт, що все спрацює так само. Хоча, якщо подивитись на Азію, де зелений чай ллється рікою, – ожиріння там таки рідше трапляється. Оттон радить: пийте чай регулярно, а не шукайте "чудо-таблетку" на пару місяців. Це дешевше й безпечніше за модні ліки, від яких ще й голова болить.
Я, якщо чесно, сам почав більше заварювати зелений чай. Не з метою схуднути (бо хто ж їсть менше через чай?), а так, для профілактики. Бо з нашим темпом життя – хто зна, що там буде завтра. А ви пробували щось подібне? Може, у когось є свій ідеальний рецепт заварювання чи цікавий досвід? Давайте ділитися в коментарях, бо здоров’я – штука колективна. До нових зустрічей, не хворійте!
PS: зануритися для быльш детеального розбору цього дослыдження можна тут...