Літо, хоч уже й наближається до завершення — позаду два місяці з трьох, — усе ще продовжує нас тішити й підносити подарунки. Сьогодні хочу розповісти про ягоди.
У нас є чимало ягід, які ми збираємо влітку: полуниця, суниця, смородина, порічки, вишні, черешні — усе це вже відплодоносило, сезон їх минув. Зате досі триває сезон малини та лохини.
Насправді що лохина, що малина — це такі ягоди, які плодоносять досить довго. Ягоди поступово дозрівають, ми їх зриваємо, а потім дозрівають нові. І так триває, мабуть, не менше місяця, а то й півтора. Тож я вже кілька разів ходила збирати і малину, і лохину.
Ці ягоди дуже смачні — як самі по собі, так і з кашами, десертами. Частину ми їмо свіжими, частину я заморожую. Взимку дітям до каші додати — це вже зовсім інша страва.
Але іноді ягід буває багато, або ж у мене просто немає часу. Тоді добре дати це завдання дітям. Бо в дитинстві ми так само робили — батьки мали купу роботи й доручали нам щось простіше, легше. Наприклад, зірвати ягоди. Хоч тоді нам це не здавалося аж таким легким. Але йшли й рвали.
Тепер те саме й з моїми дітьми. Вони теж не надто в захваті, коли їм кажуть збирати ягоди. Найкраще з цим справляється Даринка, бо вона старша, бо їй уже понад 10 років. Але цього тижня вона була в таборі в Карпатах, тож я покликала на допомогу Маркіяна — старшого з моїх синів.
Йому буде шість у січні… хоча, мабуть, простіше сказати — зара п’ять з половиною. 😄
Він не дуже зрадів — бо йому нецікаво. Зірвав десять ягідок — і втомився. Зате коли я сама нарвала ягід, то він попросив поласувати. Ну, а в мене сьогодні був гарний настрій, тому я не могла відмовити. Тож він сів собі на траву й почав смакувати лохиною та малиною — щойно зірваними, свіжими.
