Привіт, друзі! Учора була в гостях у мами. Погода була сонячна, навіть спекотна, я б сказала. І, як завжди, я вирішила прогулятися маминим городом — подивитися на квіти, на те, що росте, що змінилося.
І тут звернула увагу на гарбуз, який переліз через дротяну сітку огорожі. Його стебло — або, напевно, можна сказати "лоза", за аналогією з виноградною — переплелося крізь чарунки між дротами. Частково залишилося з одного боку, частково вилізло на інший — і вже з того, вуличного боку, почали рости кілька гарбузів. Один — дещо більший, ще зелений, і ще кілька зовсім маленьких.
Я уявила собі, як це буде виглядати згодом — особливо якщо гарбузи набудуть якогось жовтого чи помаранчевого кольору. Хоча, швидше за все, вони так і залишаться зеленими. Пригадала, як торік у мене теж виріс гарбуз біля огорожі. Щоправда, наша огорожа — не з металевого дроту, а зроблена, можна сказати, з того, що було під рукою: з піддонів, старих стовпців — така вся крива, корява. А гарбуз виріс прямо на розвилці дерев’яних гілок, які ми встромили в землю як імпровізований стовпчик. І цей "стовпчик" досі служить нам — хоча ми плануємо колись той паркан замінити. Коли буде можливість і кошти. Бо зараз у пріоритеті — добудова другого поверху. Але, думаю, колись і до паркану дійде черга.
Але я щось відволіклася. Отож — гарбузи на паркані — це вже класика. Вони так часто ростуть біля огорожі, обплітають її, потім звисають або проростають крізь щілини, приймаючи різні форми. Деколи люди навіть навмисне формують химерні плоди — наприклад, квадратні кавуни чи гарбузи, надягаючи на них спеціальні форми. І справді отримують фантастичний результат.
Було б цікаво колись спробувати таке — просто заради експерименту. А поки — наші гарбузи ростуть, як їм заманеться. Іноді дають дуже несподіваний, але завжди цікавий результат. 😊
