Насправді тепло нам дарує сонце, якого зараз дуже багато, адже ще літо. Сонячне проміння щедро заливає довкола все своїм світлом і теплом. І хоча нам буває спекотно, квіти, навпаки, люблять це тепло — вони ним насолоджуються, вони буквально ним «харчуються». Адже всі зелені рослини на планеті (напевно 99%) використовують процес фотосинтезу: з допомогою енергії сонячного світла вони перетворюють вуглекислий газ і воду на поживні речовини.
Але й у переносному значенні все так само: квіти дарують тепло, радість і затишок. Я дуже люблю, коли мені дарують квіти — вони завжди викликають у мене посмішку. Люблю, коли в мене у вазі стоїть букет, але не менше люблю й ті, що ростуть просто на городі чи біля хати у квітнику.
Особливо тішать мене маленькі низькорослі жоржини з пишними квітами. У них майже не видно серединки: пелюстки заповнюють увесь простір, і квітка виглядає наче мереживний комірець, подібний до тих, що були в моді при дворах королів у попередні століття. Це виглядає дуже гарно й святково.
Растуть ці жоржини в мене біля кам’яного фундаменту, який колись чоловік змурував для будинку. Камінь увесь день нагрівається на сонці, а ввечері, коли воно вже сідає, віддає накопичене тепло. І тоді квіти, ніби самі світяться в сутінках, ніби дихають тим теплом і водночас віддають його нам, людям.
Отож, тема тепла — це як закони фізики, закони природи: тепло нікуди не зникає, воно завжди передається від одного до іншого.
Ось така сьогодні у мене розповідь. 😊 Дякую, що прочитали!
