Привіт, друзі! Цього року моя донечка Даринка перейшла в п’ятий клас — і це справді важлива зміна в її житті. Адже тепер у неї вже не одна вчителька, як у початковій школі, а ціла команда викладачів: є класна керівничка і кожен предмет має свого вчителя. Щоправда, з учителями є проблема: чимало вакансій лишаються незаповненими. Наприклад, у нас досі немає вчителя математики, і зараз предмет веде вчителька початкових класів. На жаль, вона не надто добре пояснює матеріал, а в Даринки саме з математикою найбільші труднощі. Але це вже тема для окремої розмови.
Разом із новими вчителями, з чим, до речі, Даринка непогано впоралася (бо для багатьох дітей це стрес), цього року зміни торкнулися і мене: мене обрали до батьківського комітету. Чотири роки я уникала цієї “честі”, але тепер уже не вийшло, бо всі інші батьки побували в комітеті по черзі. Не надто зручно, що я без автомобіля, адже треба щось купувати, привозити до класу, але доведеться якось викручуватися.
Клас Даринки теж змінився: нам виділили невеликий кабінет, який раніше використовували для лабораторних робіт із фізики. Він значно менший і не був облаштований для навчання, тож довелося купувати все необхідне: годинник, портрети письменників, штори, щоб затінювати вікна, бо влітку дуже спекотно. Хоча є й свій плюс: взимку в такому маленькому приміщенні тепліше, бо діти самі його зігрівають. Школа виділила інтерактивну дошку, і це навіть краще, ніж телевізор, який мали молодші класи.
Наша класна керівничка дуже молода і прогресивна. Учора, в День захисників і захисниць України, вона особливо наголошувала дітям на важливості підтримки української мови: говорити нею, дивитися український контент. Адже саме за мову і за нашу державу віддали життя найкращі люди, і було б злочином знецінювати це. За такі переконання їй справді велика повага.
А ще я хочу зробити наш клас теплішим і затишнішим: планую придбати гарні мотиваційні наклейки з надихаючими висловами, щоб вони висіли на стінах і щодня підтримували дітей. Думаю, це буде дуже доречно.
