Привіт, друзі! У нас було практично два дні безперервного затяжного осіннього дощу. Він і виглядав осіннім: похмурилося, а запах стояв такий вогкий, наче пріле листя десь тліє — от прям той самий осінній аромат. Спочатку дощик був теплий, літній. Такі зазвичай називають грибними. І справді відчувалося, що не холодно, навіть якщо змок.
У цей час чоловік із сином якраз пішли на перше футбольне тренування. Син провів свою першу справжню «гру» під дощем. І ніхто з них не скаржився: ні чоловік, який чекав біля огорожі цілу годину без парасолі, ні син, який бігав по мокрому полю. Дощик був теплий, і це рятувало.
Але сьогодні все змінилося. Дощ перестав, зате ранок виявився дуже холодним. На вулиці було десь +12°, а може, навіть і менше. Зовнішнього термометра ми не маємо, тож доводиться вірити «гуглу». Але за відчуттями — холодний листопадовий ранок.
З чоловіком ми зазвичай снідаємо на терасі. Сьогодні вийшли, а там так холодно, що я вдягнула куртку. Чоловік же вийшов без куртки, але відразу загорнувся в плед, який лежав на кріслі. Хоча просидів у ньому рівно пів хвилини, бо прийшов наш молодший, півторарічний син, у якого просто якийсь «нюх» на момент коли ми вдвох: він завжди прокидається саме тоді, коли ми виходимо снідати)).
І тут я згадала про помідори. Вони стояли два дні на сходах тераси. Сходи в нас не накриті, тож на них падав дощ, і він їх гарно помив. Учора я навіть зробила фото — так красиво вони там лежали! Нарешті забрала їх у дім, і ми з’їли у різних варіаціях. Хоча найсмачніші вони просто самі, адже домашні і неймовірно ароматні і солодкі!
Зараз же погода зовсім не сприяє помідорам у полі. Швидше за все, їм скоро настане гаплик, хоча ще є надія, що потеплішає. Прогноз, щоправда, такого не обіцяє. Добре, що цього року ми купили велику теплицю — то ще трохи поласуємо свіжими помідорами з неї.
