Привіт, друзі.
Вирішила сьогодні ще раз прополоти полуницю перед зимою. У нас трава росте дуже швидко, бо ґрунти тут глинисті — вода довго не всотується і затримується в землі, тож бур’яни мають усі умови, щоб буйно рости. Полоти треба часто, інакше вони швидко заглушують усе інше.
От, наприклад, у мами й бабусі вдома, в Яворові, зовсім інша історія. Там ґрунти піщані — вода швидко випаровується, земля пересихає, тому бур’яни не встигають розростися. Там сапати набагато легше: трохи пополеш, і через день-два все зів’яло. А в нас — не так.
Цього року, мабуть, уже вчетверте беруся за полуницю. Хотілося, щоб грядка була чиста перед зимівлею, тож зібралася й виполола. Коли смикала траву, випадково висмикнула кілька маленьких кущиків полуниці, які виросли на вусах. Ви ж знаєте, полуниця розмножується не лише насінням, а й вегетативно — вусами, які вкорінюються і дають молоді рослинки.
Оскільки ці кущики вже відірвалися від землі, вони б загинули, тому вирішила пересадити їх. Сподіваюся, що ще приживуться — заморозків поки немає, погода тепла, а вчора навіть дощик пройшов, добре намочив землю. У таких умовах полуниця має всі шанси вкорінитися до зими.
На грядці ще залишилося багато вусів і маленьких саджанців, тож навесні планую їх розсадити, щоб грядка була густішою. А ще обіцяла поділитися кількома саджанцями зі свекрухою — вона вже казала, що теж хоче посадити полуницю в себе на городі.
