Привіт, друзі!
Я вам тут ще трохи «понабридаю». Ну, здавалося б, скільки вже можна дивитися на ті фотографії, зроблені під час відвідин Косівського ринку? Скільки ж їх там можна було наробити? 🙂 А виявляється — можна багато! Бо було багато емоцій: культурне різноманіття, традиції, зустріч із друзями, та ще й сам факт того, що ми з чоловіком нарешті вибралися з дому вперше за два роки.
Я дуже насолоджувалася цим всім і, звісно, фотографувала. Тепер хочу поділитися з вами цими світлинами. Але намагаюся не просто «закинути» купу фото без розповіді, а якось посортувати їх, згрупувати по дописах, щоб вам було цікаво. Адже не про все я могла розпитати чи дізнатися на місці — часу в нас було мало, ми поспішали з друзями, вони хотіли щось купити, подивитися. А я просто ловила моменти і фотографувала.
Отже, сьогодні в першу чергу зверніть увагу на перші два фото. Там нас ноги завели у такий собі куточок, де продавали справді унікальні речі — старовинні, уживані, а не тільки свіжу кераміку, яку роблять нині (хоч вона мені теж дуже подобається, особливо косівська). Це речі, якими люди користувалися колись давно. Вони несуть у собі відбиток часу й свою особливу енергетику. Відчувається, що вони допомагали людям у щоденному житті: якісь ночви для прання, гребінці, прядки, горщики, у яких варилася їжа… Це справді класний матеріал для музею чи експозиції. І водночас — усе це можна просто взяти і купити на ринку!
Є в мене й кілька фото зі сучасними виробами: звичайна кераміка, зроблена нині, дерев’яні відра (для сауни чи, скажімо, якщо вам заманеться носити воду з джерела саме в такому відрі 🙂), різні топірці, інші речі в гуцульському стилі для тих, хто любить цю естетику й хоче вплести її у свій інтер’єр.
Дякую, що переглядаєте мої фото! Вибачте, якщо комусь це вже набридло, але для мене це справді важливо. Бо коли рідко виїжджаєш із дому, постійно відмовляєш собі у подорожах, переконуєш, що «зараз не час», бо війна, бо троє дітей, які насамперед звертаються до мами (хоча без татової допомоги було б зовсім важко) — то зрештою розумієш: це необхідно.
Потрібно іноді звільнити голову, розвантажитися. І ми дуже раді, що змогли знайти ці два дні для себе.
Те, що можна повісити Ткані кольори Шерстяне щастя Смаколики Косівського ринку Кав'ярня "Гончар" у Косові - моя любов 🫶 Косівська кераміка