Привіт, друзі!
У мене на грядці полуниці випадково виріс соняшник. Ну, як випадково — не зовсім, бо є пояснення. Минулого року чи позаминулого у мене під парканом вже росли соняшники, то ж насіння мабуть звідти, і саме виходяяи з цього досвіду я добре пам’ятаю, що після соняшника залишається велика яма. Його коріння надзвичайно потужне: підземний стовбур твердий, великий, і витягується одним суцільним шматком. Землю після цього важко вирівняти. А мені шкода полуницю, бо вона в нас дуже важко приживається, а я хочу виростити її стільки, щоб діти могли ласувати хоча б у сезон.
Тож я собі сказала (і чоловікові також), що тільки-но соняшник зацвіте — я його викопую, а квіти ставлю у вазу й милуюся ними. Я взагалі дуже люблю, коли в мене квіти стоять у вазі. Ось такий був план.
І от соняшник зацвів. Я вирішила, що настав час діяти. Намагалася викопати, але врешті просто виламала стовбур, а коріння хай вже чоловік викопує 😄. Я поставило цей стовбур тимчасово біля тераси, сперла біля перил. І знаєте що? Саме на цьому місці, біля тераси, два роки тому теж ріс соняшник! Теж самосів. Він спирався на перила тераси й створював такий собі затишний куточок.
Цього ж соняшника я вже там не залишила (він би зів'яв до вечора, бо вчора був неймовірно спекотний день): зірвала, квіти поставила у вазу на стіл на терасі. І тепер вони милують око й тішать нас із чоловіком, коли ми снідаємо надворі.😊 Адже зараз тепла погода, і ми полюбляємо снідати саме на терасі.
