Під час Революції гідності "підсів" на історичні романи Богдана Лепкого про Івана Мазепу, буремні драматичні події того історичного періоду, ну і звісно, містечко Батурин, як тогочасну гетьманську столицю. Але потрапити до цього місця випала нагода тільки зараз, чим я і скористався.
Знайомий їздив по роботі, а тому в мене було півдня, аби погуляти по Батурину і відвідати фортецю, яка сьогодні є історичним символом України.
Кацапи в 1708 році знищили і спалили цю фортецю вщент, тому цей комплекс повністю відновлений за історичними документами, а рештки вбитих оборонців та жителів містечка, які знаходили під час будівельних робіт, зберігаються в спеціальній усипальниці в підвалі цієї дерев'яної церкви на території фортеці.
Місцевість навколо Батурина неймовірно гарна, неосяжний обрій, і вид з верхньої вежі, як і має бути у фортецях, проглядається на десятки кілометрів в усі боки.
Сама територія комплеусу, звісно, вже по сучасному охайна, з доріжками та рівнесенько викошеним газоном, але це зовсім не псує ефект історичності.
Сподіваюсь, я своїм дописом спонукаю когось з читачів при нагоді відвідати Батурин. Повірте, вам вистачитъ на все містечко одного дня, але цей день вам запам'ятається надовго.
Мої враження від побаченого неймовірні, можливо, вони ще й підсилені усвідомленням того, що менш ніж за 100 км. від цього місця вже російський кордон і фронт війни, кількасотлітньої війни. І повірте, кацапи, якщо їм дати можливість, спалять це місце ще раз.
