От як соцмережі можуть вплинути на твої плани консервацій? - А можуть! Розказую, як це було.😉 Коли я поралась на кухні із черговою порцією французької національної страви рататуй, чоловіку чомусь сподобався мій азарт та натхнення, і він зробив кілька світлин. Ну раз є контент, подумала я, - треба поділитися з друзями. Розмістила одну світлину. Одразу ж посипалось море вподобайок, що мене потішило, бо ніколи не мала звички публічно показуватись на кухні. От на риболовлі чи в лісі, збираючи гриби, - це моє. Або з песиками, це теж моє слабке місце. А кухня... Ну буденність, нічого особливого. Але коли ти вже рік живеш без зустрічей зі своїми старими найкращими друзями, то можна їх і запрости на свою кухню. Хоча б он-лайн...💔
І от один із друзів, який захоплюється приготуванням їжі у будь-яких її станах, раптом пише: "Що це ви таке готуєте? Аджику ж треба!" Ого, нічого собі заявка. Дійсно, аджику я обожнюю, але чомусь забулася поставити цю консервацію в чергу своїх планів. Ну що ж, - дякуючи Сергію, беруся за аджику. Закупила помідорів, моркви, гострого перцю. Яблука симиренка і солодкий перець із часником - свої. Все подрібнила, перемолола м'ясорубкою. Проварила певний час. Додала сіль-цукор, протушила ще майже годину. Під кінець влила оцет, закипіло - і в стерильні банки.
Радію, що вийшло аж 12 банок за один раз. Тепер постараюся всі наступні закрутки робити в такому ж об'ємі. Щоб не витрачати сили і час на маленькі порції. Бо дуже ж хочеться, щоб і собі вистачило до наступного врожаю, і дітям щоб було що висилати. От і результат, баночки з аджикою. Охолоджені. Підписані. В погреб!😎
