Ох і розростаються мої помідори черрі у тепличці! Не встигаю пасинкувати та підв'язувати. Як тільки пропустиш десь пагінець з-під листка, де він не має рости, - за два-три дні він вже має півметра довжини і цвіте! А за тиждень на ньому зеленіє чергове гроно плодів, що потім завалює все це пропущене при пасинкуванні стебло на землю. І воно й далі росте, випускає нові пасинки, цвіте і плодоносить! Надзвичайні якісь ці черріки. Хочеться, щоб тепла пора трималася якнайдовше, так же вони гарно ростуть. Але ж природа бере своє. Помітила недавно, що на стеблах з'являються пожовтілі листя. Почала шукати причину. Дуже схоже на те, що це пожовтіння зв'язано лише з холодними ночами. Дуже великий перепад температур на протязі доби виходиить, на 50 відсотків: вдень +30, вночі +15. І тепер вечорами тепличку зачиняємо, щоб стримати ці жорсткі коливання температур. Навіть не знаю, чи встигну законсервувати хоч кілька маленьких баночок, настільки ми всі любимо їсти ці помідорчики. Вражають і їх грона своїми розмірами. Сьогодні таки не втрималась, - пішла міряти. Вийшло так, як я і думала: приблизно півметра має плодова гілочка на червоних черіках. Жовті набагато менші, та це й добре, бо вони крупніші і перегинають своєю вагою плодову гілочку при дозріванні. Цікавий вийшов експеримент - виростити тільки черріки у тепличці. Наступного року необхідно подбати про більшу висоту теплиці, бо їх стебла тягнуться сильно вгору, і шкода їх обламувати. А оцей рекордик залишу в історії свого помідорництва, на пам'ять.😉 Зовсім забула: насіння мені колись прислала донька із французької Бретані! Навіть не очікувала, що з них виросте така краса і смакота.❤️
