Вдалося мені сьогодні вирвати у буднього дня пару годинок для релаксу. Це була спонтанна поїздка в ліс. Але про їжу для песика я не забула: він же там один-однісінький, в тому повному небезпек лісі. Голодне, холодне, недовірливе, в дощ і холод ховається під отими колодами лісу... Я дуже надіюся, що його там тримають заготівельники деревини. І що взимку песика або заберуть додому, або хоча б зроблять йому тут надійну теплу будку, і годуватимуть...
Далі, короткими переїздами з поляни на поляну, шукали білих грибів. Або хоча би польських. Ну на крайній випадок - гарненьких товстеньких молодих маслюків. А попадалося все що тільки можна, але не це. Найбільше вразила величезна кількість мухоморів. Вони росли скрізь: і в густому хвойному лісі, і на полянах серед моху, а найбільші 'сімейки' траплялися під березами. Замість підберезовиків.😁
Красиві ж вони, наче зліплені з пластиліну і помазані майонезом! 😁 Але - нам таке не треба. Як і не взяла я прекрасну сімейку невідомих мені, але потужних красивих грибів. Думаю, що це - грузді. Але ніколи навіть не чула, щоб хтось із моїх знайомих збирав чи їв грузді. Тому залишила їх лісовим жителям.
Знайшлося кілька польських, але дуже одиноких, що зовсім не характерно для цього гриба. Можливо, їх вже хтось позбирав до нас, хоча слідів я не помітила. А можливо, вони тільки починають проростати. Поїздимо - побачимо.
А з маслюками не склалося: вони просто переросли вже себе, а нових майже не виросло. Тому сьогоднішній врожай їстівних грибочків набагато менший, ніж у попередні дні. Але задоволення від тихого полювання отримано. А цей наш виїзд запам'ятається як День мухомора. 🍄
