Колись давно, коли ріки були ширшими, а ставки глибшими, коли русня не підривала наші ГЕСи і не вбивала все навколо, похід до психіатра частіше за все вважався ненормальним. А про психотерапевтів, мабуть, знали хіба що наближені до Академії медичних наук люди. По крайній мірі - я не знала, що треба постійно спілкуватися із психотерапевтом, щоб управляти своїми емоціями "правильно". Ми просто жили, рухались у 'світле майбутнє', обіцяне комуністами, помилялися, закохувались, народжували дітей, проживали великі історичні часи як данність і ніколи не думали ні про взагалі невідоме поняття коучинг, ні про психотерапію. Знаєте, мені здається, що і почуття були яскравішими від того, що ти їх не вчився стримувати чи ними керувати. Тепер якось все перевернулося в інший бік. Люди не уявляють свого життя без консультацій із психотерапевтами. Вони активно вивчають коучинг, щоб тримати під контролем свою нервову систему. Вислуховують купу слів від таких самих людей, як і самі, але які назвали себе психотерапевтами чи коучерами. Такі ж самі люди: ті ж самі життєві проблеми, що й у вас; ті ж стреси, несподівані втрати та хвороби, та ж країна. Але вони вчать вас, як поступати в тому чи іншому випадку. Прив'язавши вас до своїх консультацій. Зробивши практично залежними від себе. І ви вже не уявляєте, як зробити якийсь наступний крок в особистому житті, не проконсультувавшись із своїм психотерапевтом. Не знаю, багато хто, мабуть, не підтримає мою думку. Але для мене найкращим психотерапевтом є: 1. Любов до себе. 2. Любов до всього навколо. 3. Відносна байдужість до того негативного, що я не здатна змінити (це в більшій мірі про політику). 4. Вміння радіть будь-яким речам так, наче ти відкрив як мінімум Америку.
От вже кілька днів, як мама почувається гірше ніж завжди. Мій догляд за нею потребує більших моральних зусиль. І я просто помітила, що вже кілька днів не роблю ніяких світлин. Ні вдома квіточку не фоткаю, ні на прогулянці якусь качечку чи красивий пейзаж. А їх трапляється багато. І вирішила я взяти себе в руки. На світанку - на річку, поки не розвіявся туман. Зловила карасика. Принесла котикам. Вже краще, з'явилось задоволення від користі і краси.
Пішла гуляти з песиком. Он які гарні горизонти навколо, а я ж так давно селфі не робила! Сказано - зроблено, є селфі. Хенк від несподіванки навіть поцілував мене просто в губи. 🤣 І, уявіть собі, - мій стан покращився настільки, що я і маму підняла з лежачої хворої до хоча б ходячої і бажаючої поїсти. Он, дерунів замовила. А ще вчора взагалі відмовлялася їсти. Моя психотерапія і мені, і оточуючим допомагає. Правда, бувають і виключення... Але все одно - любов перемагає, і тут ніхто не потрібен! ... Пішла готувати мамі деруни. З сиром!😎
