Коли я чую повідомлення синоптиків про заморозки на поверхні грунту рано восени чи навесні, - я починаю панікувати. Бо чітко уявляю, як може бути: от сьогодні у тебе всі рослинки прекрасно себе почувають, а завтра вийдеш, глянеш, - а вони всі почорніли, вимерзли... І починаєш картати себе за те, що не понакривала хоча б ті, які могла вберегти від морозу. Вчора пізно вечором почула, що вночі на Львівщині буде мінус три. Але Львівщина від нас таки за 200 км. Та й гори до них близько, а в горах завжди холодніше. Нічого не буду вкривати, не дійде до нас мороз, думала я. А в самої вже душа не на місці: хоч би не замерзла моя широколиста гортензія, яка приїхала із далекої Бретані посилкою минулої осені і гарно розрослась! Її то точно можна би якось вкрити... Але ж як? Ще й ніч вже надворі, піди шукай те 'щось'... Підказкою став старий стільчик без сидіння. Ми з чоловіком пішли таки о 12-й ночі надвір. Знайшли цей стільчик, взяли пару покривал. І накрили мою дорогу гортензію! А на ранок я таки переконалась, наскільки близько до вимерзання була моя квіточка. Морозом вкрило все на землі! Це були справжні заморозки на поверхні грунту. От і почались оці вкривання - розкривання... Погода нестабільна, накривати на зиму ще рано, а ось такі морози можуть реально нашкодити. Тому - тримаємо ніс за вітром! 😉
