От треба ж було приїхати на ПМП у місця, де повно грибних лісів! І це після того, як друзі з попереднього життя навчили тебе збирати та споживати гриби. І тепер, слідкуючи за їхніми 'грибалками' десь на далекій Чернігівщині чи Київщині, ти не можеш всидіти, щоб не спробувати повторити їхній успіх тут, на Тернопільщині. Але - гриби не ростуть одночасно у всіх лісах нашої великої України. І навіть якщо наші прекрасні буково-дубово-грабово-соснові пагорби передгір'я Карпат вважаються одними з найкращих грибних місць, це не дає приводу орієнтуватися на появу грибів десь за 500 кілометрів звідси. Та азарт таки бере своє. І, не дивлячись на те, що давно не було дощів (на Чернігівщині їх теж не було), що вдень стоїть спека до 32 градусів, ми беремо і їдемо в ліс. Дорога пролягає через поля, де саме у розпалі збір врожаю зернових. Навколо - десятки вантажівок, що чекають чергової порції свіжезмеленого зерна. На полях стоїть курява від комбайнів, що косять пшеницю. У пересувному 'штабі жнив' трудяться співробітники сільгосппідприємства. Кожну завантажену машину потрібно правильно відправити в поїздку, щоб не було проблем на дорозі при зупинці на перевірку нашою доблесною поліцією. Непроста, скажу вам, це робота: висидіти день у спеці вагончика під палючим сонцем. Хоча - комбайнерам набагато важче, вони ще й пилюку постійно змушені вдихати, що клубочиться від косіння та молотьби. Так, важка це праця, жнива.
Ліс зустрів нас сухим повітрям та сухою землею. Ми пройшли не дуже велику територію, але зупинялися в різних місцях. Це було і на висоті пагорбів, і в низині. Різниці майже ніякої, хіба що в низинах присутній мох. Але ні там, ні там грибами і не пахнуло. Хоча - ні, запах гриба був. Коли зустріла пару поганок, одну з яких зірвала заради світлини. На цьому всі наші збори грибів у цей день закінчились. Всьому свій час, або як жартують - і на нашій вулиці перевернеться грузовик з грибами! 🤣
