Поросла у нас в паркані жовта справжня алича. Непомітно так виросла собі, поки тут ніхто не жив. Та й поки жили, то вона була. Просто не помічали. Бо поросла вона собі сама звідкись. За будою, де неслися кури. Її батько змайстрував колись давно, щоби влітку кури не човплися у хліві. То їх випускали сюди, за хату. А щоби ці кури мали куди сховатися від негоди та нестися, зробив батько їм таку собі курячу альтанку, просто впритул до паркану. От алича і росла собі непомітно між тою халабудою і плотом. Тепер курей ніхто тримати не планує, стару курячу схованку розібрано, і алича розправила своє гілля та нагородила нас розсипами своїх пахучих жовтих слив по землі. Ну що ти з тих слив зробиш? Ну звариш пару компотів, які влітку і так варяться регулярно із постійно достигаючих різних ягід та фруктів. Ну закриєш компоту на зиму пару банок. Варення? Та плоди маленькі і кісточка погано відокремлюється. І кисла вона, цукру піде багато. Що ж з неї приготувати?
І тут я пригадала свого давнього знайомого, який веде свій кулінарний сайт. Він побував свого часу у багатьох країнах, і дуже прискіпливо збирав рецепти їхньої кухні. А тепер описує кожен із них, готуючи його вдома. Такий собі кухар-любитель. Я пригадала, як колись хотіла приготувати суп харчо по його рецепту. Але, прочитавши про необхідні продукти, відзначила, що один із основних інградієнтів - соус ткемалі - у мене відсутній. І дістати його тоді не змогла. Та запам'ятала, що цей соус готується саме із аличі. Згадано - зроблено! Мию кілограм аличі, приварюю її у каструлі, щоб розм'якла. Охолоджую. Видаляю кісточки. І тепер - дійство чаклунства із травами-приправами! Чистимо головку часнику, перебиваємо його блендером або розтираємо в ступці. Додаємо до вареної аличі. Туди ж насипаємо 2 чайні ложки цукру і одну - солі. Кладемо чайну ложку горошин коріандру. Ріжемо мілкими смужками гарний стручок гострого перцю. Міленько кришимо зелень: по пів-пучка кропу, кінзи і м'яти. Додаємо чайну ложку шафрану, - автор рекомендує імеретинський.
Все гарненько перемішуємо з вареною аличою (консистенція продукту має бути як густа сметана) і ставимо на вогонь. Після закипання зменшуємо його до мінімуму і варимо соус, помішуючи, хвилин 20. Розливаємо в підходящі для нас стерильні баночки, закатуємо кришками, ставимо охолонути. Все, у вас тепер є соус і для супу харчо, і для будь-яких м'ясних страв. Його можна їсти і просто так, намазавши на хліб та додавши свіжих помідорчиків. Ох і ароматний же цей ткемалі! Сьогодні зроблю ще, бо цього зовсім мало для нас. Якщо ви також любите цікаві страви, - рекомендую!
