На горі Піп Іван сьогодні вночі було мінус вісім. В наближених до неї місцевостях теж гарно приморозило, як от на Львівщині. Нашу північну частину Тернопільщини поки що мороз не зачепив. Та зі всього видно, що треба гарно підготуватися до наступної ночі, - зробити все необхідне, щоб не замерзли на ділянці деякі рослини. Особливо мені шкода троянд. Вони так і не змогли цієї осені повноцінно розквітнути, так званої "другої хвилі" нам побачити не вдалось. І навряд чи вже вдасться, бо бутони у троянд надто малі, а холод і короткий світловий день не дозволяють їм активно набиратися сил для цвітіння. Із двох плетистих кущиків один дуже сильно хотів нас потішити квітами. Але затяжні дощі, холод та відсутність сонця зробили свою чорну справу: бутони погнили... Тим більше хочеться побачити дві квіточки на чайно-гібридній, якщо у неї вистачить мужності витягнути ці бутони у квіти. Буду допомагати їй у цьому, для початку - вкрию мішком сьогодні вечором, щоб не підмерзла від морозу.
Найменша широколиста гортензія надійно захищена від малих мінусових температур. Пляшку закручу корком, кину агроволокно, і все, рослинці буде затишно і тепло. А більшу, ту, що під старим поламаним стільчиком, теж накрию старими простинями.А перед стабільними морозами саме ці двоє будуть закутані найкращим чином, бо вони дуже бояться морозів. А я мрію побачити їх цвіт наступного літа. Тому й буду глядіти всю зиму і весну, як малих дітей.
Трішки лячно і за хризантеми... Хоча вони ніби не бояться приморозків. Та у мене мультифлора якось нерівномірно розцвітає. Та, що вже розкрилася, мабуть потребує накриття. А та, що ще в бутонах, може й ні. Прийдеться таки всі прикрити, бо дуже хочеться побачити ці яскраві напівкулі у себе в саду. От так і наближається зима... Потрошки підморожуючи ночами. Відбираючи сонце і врізаючи світловий день. Заставляючи дбати про тепло і для себе, і для всіх тих, кого ти 'приручив'.
