Пощастило нам із Хенком вчора потрапити у зливу і не намокнути. Синоптики обіцяли нам вечірній дощ, але не такий потужний, і не грозу. Натомість ми отримали рівно після шостої вечора громи, блискавки та дощ як із відра. Добре, що ми з песиком не встигли ще на початку зливи вийти з центру містечка на так звану у нас греблю, де немає жодної будови для укриття. Бо нас обох за пару секунд так би пролило дощем, що не лишилося би сухої нитки на мені і сухої шерстинки на песику.😄 Ми просто зупинилися біля альтанки, де вже заховалася від дощу перехожа жіночка. Зайшли всередину, і перечекали цю раптову бурю. Я бачила, як на нас суне чорне хмарисько, яке візуально з'єднане потоками води із землею. Але що воно так швидко добереться до нас, - не розраховувала. А в мене ж вдома на вулиці і білизна сушилася, і пастилки... Ех, все намокне. Не встигла я їх познімати...
Пастилки висушила. Намоклу білизну переполоскала і сушу знову на вулиці. Настрій - сонячний і квітковий, бо все навколо ожило, напилося та вмилося. Неначе не осінь надворі, а розпал літніх гроз. Зате яким прекрасним був ранок після бурі! Свіжість озону та чистота стежин, які були пересохлими за довгий час без дощів. Туман над ставом, напоєні трави на берегах, свіжі городи, вимиті дерева та кущі обабіч польових доріг. Про негоду мені нагадала тільки моя гортензійка, яку вчора вітром і зливою повалило, перегнувши стебло посередині. Я вже при ліхтарику вчора пізно ввечері підняла квіточку та перев'язала місце згину. Надіюся, вона має достатньо сил загоїти цю рану. Недаремно ж підживлюю всі свої квітучі кущі!
