Привіт, друзі! Цей допис — експериментальний і тестовий. Хочу перевірити певну взаємодію мого акаунта з іншими, не надто прихильно налаштованими до мене акаунтами. Це не означає, що текст буде прохідним чи неякісним — просто він, скоріше, для мене особисто, ніж для когось зі спільноти.
Але для тих, хто зайшов заради гарних фото (а я вважаю свої фото непоганими 😉) — розповім історію, яка стоїть за цими знімками.
Це був останній день травня. Я косив сіно на своїй ділянці на наблизився до нашої ялиночки, яку теж потрібно було обкосити. Ми посадили її давно — це була ялинка з горщика, куплена в місцевому Ашані у Львові перед Новим роком. Прикрасили, поставили на стіл, а навесні висадили.
З часом вона почала рости неправильно: верхівка стала викривлятися. Ми вирішили втрутитись — одну верхівку зрізали, іншу гілку випрямили, підв’язали до кілка... простим тонким (але міцним) шнурком. Якщо чесно, підв’язував я, але під чітким керівництвом дружини — тож частину відповідальності можу з усмішкою перекласти на неї 😄
А потім ми просто... забули про той шнурок.
Цієї весни помітили, що верхівка сохне, жовтіє, і немає свіжого приросту — як на бокових гілках. Довго не могли зрозуміти, чому. Але коли я підійшов ближче під час косіння і потягнув за верхівку, вона просто... відламалась. А під нею — наріст, наслідок від того шнурка, який за роки буквально вріс у стовбур і перетиснув його.
Мораль: ніколи не підв’язуйте дерева тонкими шнурками! Краще використати широкий джгут, або навіть дерев’яні дощечки для фіксації — як це роблять досвідчені садівники. Але, мабуть, тоді ми поспішали або просто полінувалися. От вам і наслідки ліні.
А тепер до того, що дозволило мені дати назву допису 😊. На тій самій ялиночці я знайшов цікаву річ — соти. Ймовірно, їх зробили оси (або бджоли? 🤔 але ні бджоли ж роблять соти з воску, так що все таки це були оси), але вони вже були пусті, без мешканців. Можливо, з минулого року. Знахідка несподівана і трохи таємнича. До речі, вони нагадають паперові і по факту це є папір - пережовані міцними щелепами комах волокна деревини і склеєні їхньою слиною. Саме в природи люди і підглянули рецепт сучасного паперу, який теж роблять із деревини.
